ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ
DOI:
https://doi.org/10.18664/btie.81-82.287070Ключові слова:
екологізація, екологічна стратегія, принципи, підприємства, туристична індустріяАнотація
Встановлено, що туристична діяльність і розбудова її інфраструктури створюють для природного середовища різноманітні загрози, а отже для досягнення цілей сталого розвитку підприємства туристичної індустрії вже сьогодні повинні розробляти екологічні стратегії, що є одним із центральних елементів екологічного управління на стратегічному рівні. Цільовими орієнтирами екологічної стратегії підприємств туристичної індустрії визначено такі, як мінімізація антропогенних навантажень, утилізація відходів, використання енерго- та ресурсозберігаючих технологій та альтернативної енергетики, впровадження систем очищення та повторного використання води, зменшення хімічного та шумового забруднення від туристичного транспорту, розвиток нових, екологічно-орієнтованих видів туризму. Розкрито принципи на яких повинно ґрунтуватися формування екологічної стратегії підприємств туристичної індустрії, а саме: синергетичності; результативності; комплексності; цілеспрямованості; збалансованості; інтегрування; адаптивності. З’ясовано види екологічних стратегії підприємств: достатності; чистого виробництва; еко-ефективності; кругообігу потоків; кооперування; екологічної модернізації. Визначено, що з огляду на поведінку підприємницької структури екологічні стратегії можуть бути активні, пасивні і змішані. З точки зору напрямків екологізації туристичних послуг екологічні стратегії доцільно розділити на такі види: екологізація вже існуючої пропозиції за рахунок поліпшення основних туристських послуг; диверсифікація сектора туристських послуг шляхом створення спеціального туристського продукту. Зроблено висновок, що в умовах повоєнного відновлення економіки України пріоритетного значення для підприємств туристичної індустрії набуває впровадження екологічної стратегії розвитку екотурів.
Посилання
Волошенко О.О. Методичний підхід до формування стратегії екологоорієнтованого розвитку підприємства. Ефективна економіка. 2016. № 11. URL : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5274 (дата звернення: 06.05.2023).
Дикань В.Л., Зубенко В.О., Маковоз О.В., Токмакова І.В., Шраменко О.В. Стратегічне управління: навчальний посібник. Київ : «Центр учбової літератури», 2013. 272 с.
Дикань В.Л., Токмакова І.В. Розвиток еколого-економічного управління на підприємствах України в умовах євроінтеграції : монографія. Харків : УкрДАЗТ, 2008. 150 с.
Мартієнко А.І., Хумарова Н.І. Дематеріалізація у сфері природокористування на основі удосконалення системи адміністрування. Економіка: реалії часу. Актуальні проблеми секторальної економіки. 2015. № 6(22). С. 120–126.
Мотузенко О.О. Екологічний туризм в контексті сталого розвитку території. Туризм на порозі ХХІ сторіччя: освіта, культура, екологія. К.: «КІТЕП», 2002. С. 189-191.
Нікітенко К.С. Розвиток екотуризму в Україні: потенціал та проблеми. Таврійський науковий вісник. 2023. Серія: Економіка. Вип. 15 (Квітень). С. 259-63.
Перспективи розвитку туризму в Україні та світі: управління, технології, моделі: колективна монографія / за наук. ред. проф. Л. Ю. Матвійчук. Луцьк : ІВВ Луцького НТУ, 2019. 320 с.
Піменов В.Г. Розвиток екологічного туризму в Україні: основні поняття, проблеми, сучасний стан. Вісник Харківської державної академії культури. Серія : Соціальні комунікації. 2018. Вип. 52. С. 198-208.
Попова О.Ю., Герасименко Т.В. Особливості екологічно ініціативної стратегії розвитку промислових підприємств. Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія «Економічні науки». 2018. № 36. С. 37–42.
Скляр Г.П., Карпенко Н.М. Сталий розвиток сфери туризму на засадах партнерства. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». 2013. №2 (58). С. 126–130.
Степаненко А.В. Екологоекономічні стратегії в системі забезпечення екологічної безпеки. Наука та наукознавство. 2014. № 4. С. 77–89.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).