СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА В ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.18664/btie.86.310220Ключові слова:
стратегія, управління, персонал, підприємство, цифровізація, digital-інструменти, класифікаціяАнотація
Сучасні надскладні умови господарювання обумовлюють зміщення акценту уваги на персонал підприємств, який стає стратегічним ресурсом забезпечення їх конкурентоспроможності, що і вказує на доцільність впровадження стратегічних підходів до управління кадровим потенціалом. Аналіз трактувань вчених щодо змісту кадрової стратегії дозволив зробити висновок, що під останньою слід розуміти складний комплекс політик управління персоналом (підбір, управління кар’єрою, підвищення кваліфікації, управління мотивацією та ін.), який узгоджений та інтегрований в загальну стратегію підприємства, має довгостроковий характер і є гнучким до мінливого середовища. Встановлено завдання кадрової політики підприємства з урахуванням стратегічних цілей його розвитку. З метою підвищення обґрунтованості процесів формування кадрової стратегії систематизовано її види. Беручи до уваги тренд поширення цифровізації у всіх сферах сучасного суспільства, запропоновано доповнення класифікації стратегічних сценаріїв управління персоналом їх типами, що виділені за критеріями масштаб, характер і спрямування цифрових змін. Акцентовано увагу на тому, що активне впровадження цифрових технологій в управління персоналом підприємств змінюють тактику та стратегію роботи з кадрами, зумовлюючи появу нової цифрової концепції управління людськими ресурсами. Розкрито ключові принципи стратегії управління персоналом, а саме забезпечення інтеграції співробітників у єдине цифрове середовище на основі сучасних інформаційно-комунікаційних рішень, своєчасна фінансова оцінка ефективності інвестицій у людський капітал та планування конкретного обсягу вкладень у компетенції та професіоналізм працівників у складі річних бюджетів на систематичній основі, підвищення залученості та покращення культури та соціальнопсихологічного клімату на основі стандартних та просунутих інструментів управління людськими ресурсами. Констатовано, що нині формування стратегії управління персоналом - це індивідуальний процес, який складається з кількох етапів, що мають враховувати цільові завдання у площині впровадження цифрових технологій.
Посилання
Дериховська В. І. Взаємозв’язок розвитку персоналу та стратегії управління персоналом. Бізнес Інформ. 2013. № 7 (426). С. 341–347.
Довбня С. Б., Письменна О. О. Кадрова стратегія: сучасний зміст та класифікація її видів. Проблеми економіки та політичної економії. 2017. № 2. С. 162–174.
Kaufman B. E. Evolution of strategic HRM as seen through two founding books: A 30th anniversary perspective on development of the field. Human Resource Management. 2015. № 54 (3). Р. 389-407.
Криворучко О. М., Водолажська Т. О. Формування стратегій управління персоналом підприємства: моногр. Х. : ХНАДУ. 2014. 188 с.
Nankervis A., Baird M., Coffey J., Shields, J. Human resource management. Cengage AU. 2019. 573 р.
Наумова О. О. Стратегії управління персоналом підприємства. Вчені записки Університету «КРОК». 2021. № 1 (61). С. 137-141.
Noe R. A., Hollenbeck J. R., Gerhart B., Wright P. M. Human resource management: Gaining a competitive advantage. New York: McGraw-Hill Education. 2017. 770 р.
Петрова І. Л. Ідентифікація стратегії управління персоналом: родові ознаки та видові відмінності. Україна: аспекти праці. 2011. №5. С. 9-14.
Письменна О. О. Теоретичні основи та методичний інструментарій формування кадрової стратегії підприємства: дис. …. канд. екон. наук / 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпро : Національна металургійна академія України, 2017. 320 с.
Хаустова К. М., Козар М. І. Теоретичні підходи до визначення та класифікації кадрової стратегії в контексті стратегічного вибору підприємства. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Економічні науки. 2016. № 20 (15). С. 265–272.
Бей Г. В., Середа Г. В. Трансформація HR-технологій під впливом цифровізації бізнес-процесів. Економіка і організація управління. 2019. № 2 (34). С. 93–101.
Дикань В. Л., Обруч Г. В. Розроблення підходу до формування системи нематеріальної мотивації працівників підприємств залізничного транспорту в умовах цифровізації. Економічний вісник Національного гірничого університету. 2020. № 1 (69). С. 96‒107.
Писаревська Г. І. Тенденції розвитку використання Digital технологій в управлінні персоналом. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2021. № 41. С. 54–60.
Станілавік О. В., Коваленко О. М. Особливості управління персоналом підприємств на засадах діджиталізації. Економіка. Фінанси. Право. 2021. № 3. С. 20-24.
Токмакова І. В., Овчиннікова В. О., Корінь М. В., Остапюк Б. Б. Управління розвитком персоналу підприємств залізничного транспорту в умовах цифровізації. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2021. № 74. С. 139‒149.
Петрова І. Л. Стратегічне управління розвитком персоналу. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». 2014. № 5 (50). С. 128-132.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).